Іран: трансформація управління після зміни лідера
Поточна стратегія керівництва Ірану характеризується концепцією «стратегічного прагматизму», також відомою як «маслаха». Цей підхід визначає діяльність режиму після ліквідації Алі Хаменеї, дозволяючи інтерпретувати дії Тегерана як дії тверезого, хоч і жорсткого актора на міжнародній арені. Цей тренд демонструє відхід від спрощених зовнішніх стереотипів і підкреслює логіку дій, які були реалізовані у контексті Версальського меморандуму та внутрішніх змін в Ірані.
Ключові аспекти стратегічного прагматизму
- Зростання готовності до ризику: Перехід влади до Моджтаби Хаменеї, який відбувся за прямої підтримки Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) — військово-політичної організації Ірану, що відіграє ключову роль у національній безпеці та економіці країни, змінив логіку прийняття рішень. Нове керівництво демонструє більшу схильність до застосування прямої військової сили. Методи, які попередній лідер використовував через проксі-мережі, тепер реалізуються шляхом відкритих ракетних ударів.
- Економічний прагматизм КВІР: Корпус вартових ісламської революції є не лише ідеологічною силою, а й значною бізнес-імперією, що контролює до 50% економіки Ірану. Виживання режиму для цієї структури розглядається як захист капіталів, логістичних ланцюгів та монополії на владу, а не лише збереження релігійних догм. Це формує матеріальне підґрунтя для їхнього прагматизму.
Демонстрація політичного реалізму та суб’єктності
Готовність іранських високопосадовців до контакту з віцепрезидентом США до офіційного похорону Алі Хаменеї стала проявом політичного реалізму. Цей крок, як зазначається у матеріалі Ігоря Семиволоса, був сигналом Вашингтону про відсутність вакууму влади або хаосу в країні. Нове керівництво позиціонувало себе як єдиного легітимного учасника переговорів, здатного до прийняття оперативних рішень, що продемонструвало силу та стабільність, а не слабкість.
Концепція «маслаха» у дії
Переговори показали адаптивність іранської політики. Іран уникнув принципових ідеологічних поступок та зберіг статус-кво щодо ядерної програми. Водночас країна отримала негайний доступ до нафтодоларів та припинення економічної блокади, що є необхідним для відбудови та зниження внутрішнього соціального напруження. Це є реалізацією концепції «маслаха» — принципу ісламського правознавства та політичної практики, який передбачає абсолютний пріоритет інтересів збереження мусульманської громади та держави над буквальним виконанням релігійних приписів чи попередніх догм.
Геополітичний вплив та регіональні наслідки
Використання Ормузької протоки Іраном ілюструє цю стратегію. Це не ірраціональна спроба дестабілізації світової торгівлі, а інструмент впливу, який базується на каліброваному розрахунку меж тиску на Захід. Геополітичний шантаж перетворюється на елемент дипломатії, що у сучасних умовах є ефективнішим за ядерні погрози.
Таким чином, концепція «стратегічного прагматизму» є поясненням стійкості Ісламської Республіки після втрати багаторічного лідера. Нове керівництво продемонструвало здатність розділяти тактичні інструменти, що допускають переговори заради фінансової стабільності, та стратегічні цілі, які зосереджені на збереженні системи, домінуванні КВІР та регіональному впливі. Цей підхід робить Іран гнучким та непередбачуваним гравцем для західних країн.
Це створює нові ризики для арабських країн Перської Затоки, що, ймовірно, сприятиме посиленню безпекової взаємодії між ними та Україною. Співпраця може включати обмін розвідувальними даними та технологіями протидії іранським безпілотним і ракетним системам.
