Співпраця Росії та Ірану: Трансфер військових технологій
Російська Федерація надавала Ісламській Республіці Іран допомогу у розробці передових надзвукових крилатих ракет. Ця діяльність розцінюється як одна з найбільш значних відомих передач стратегічних військових технологій від Москви до Тегерана. Інформація виявлена в рамках розслідування газети Financial Times, яка посилається на власні джерела.
Програма С430L: Мета та учасники
Виявлена програма, що здійснювалася протягом кількох років у секретному режимі, мала кодову назву C430L. До її реалізації були залучені російські фахівці з ракетної техніки. Завданням програми визначено розробку нового класу озброєнь для Ірану, потенційно спроможного загрожувати американським авіаносцям та іншим військовим кораблям, дислокованим у регіоні Близького Сходу.
- Початок програми: рік.
- Тривалість: Програма продовжувалася до періоду американо-ізраїльської конфронтації з Іраном.
- Джерела викриття: Розслідування FT базувалося на аналізі витоків російського листування, даних про переміщення осіб та військових патентів.
Ключова мета C430L полягала у сприянні Ірану в розробці прямоточного повітряно-реактивного двигуна. Ця технологія дозволяє крилатим ракетам підтримувати політ зі швидкістю, що у декілька разів перевищує швидкість звуку. Експерти у галузі ракетної та військової справи припускають, що зазначена технологія призначалася для протикорабельних та наземних крилатих ракет.
Оцінка та наслідки трансферу технологій
Фабіан Гінц, експерт з іранських ракет та старший аналітик британської організації Conflict Armament Research, що займається відстеженням озброєнь, зазначив: «Це є передачею з боку Росії стратегічно важливої військової технології, яку іранці прагнули отримати протягом десятиліть. Для реалізації такої програми було б потрібне політичне схвалення з боку найвищого керівництва Росії».
Надзвукові крилаті ракети характеризуються поєднанням високої швидкості та здатності до польоту на малих висотах. Ці характеристики скорочують час, доступний для їх виявлення та перехоплення існуючими системами протиповітряної та протиракетної оборони. Цей аспект має особливе значення для Ірану в акваторії Перської затоки, де Сполучені Штати та їхні регіональні союзники використовують передові наземні та морські оборонні системи.
Іран провів розробку та випробування прямоточного двигуна. Однак відсутні докази розгортання надзвукової крилатої ракети, розробленої за участі Росії. Джим Ламсон, колишній військовий аналітик Центрального розвідувального управління США (ЦРУ), який спеціалізується на Ірані, підкреслив: «Для іранців це забезпечило б якісно нову стратегічну систему озброєння, здатну загрожувати кораблям ВМС США».
Організаційні аспекти та хронологія
Документація свідчить, що переговори щодо програми тривали влітку .
Організацію програми допомоги у розробці надзвукових ракет здійснював «Рособоронекспорт» – російський державний експортер озброєнь. Ця структура координувала проєкт у взаємодії з НВО «Машинобудування» – російським розробником ракетної техніки.
- Візити до Ірану: Дані про поїздки, отримані FT, демонструють, що російські посадовці, відповідальні за експорт озброєнь, а також інженери НВО «Машинобудування» здійснювали численні візити до Ірану ще до офіційного підписання контракту C430L у році.
- Інженерна співпраця: Листування ілюструє, як російські інженери проводили аналіз системи, вже розробленої та випробуваної Іраном, використовуючи власний досвід для ідентифікації проблемних аспектів та вдосконалення конструкції.
Контекст регіональної напруженості
Ця програма є частиною ширшого тренду посилення військово-технічної співпраці між Росією та Іраном на тлі регіональної ескалації.
- Перевірка розвідки США: У липні року американська розвідка розпочала перевірку інформації щодо можливої причетності Росії до атак іранських безпілотників на об’єкти Центрального розвідувального управління США в районі Перської затоки.
- Відновлення ударів: року США та Іран відновили взаємні ракетні удари після місячного періоду затишшя. Тодішній президент США Дональд Трамп заявив, що ці «масштабні й потужні» удари були відповіддю на спробу Ірану встановити морські міни в Ормузькій протоці.
