- Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію інженерного обладнання оборонних рубежів на період до 2028 року.
- Документ передбачає спільне планування інженерних робіт, цифровий облік фортифікацій та посилення захисту логістичних шляхів від дронів.
- Стратегія розроблена за ініціативи Міністерства оборони України з урахуванням досвіду ведення бойових дій.
- Фінансування здійснюватиметься коштом державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Затвердження Стратегії: принципи та цілі
Кабінет Міністрів України, орган виконавчої влади, , у п’ятницю, схвалив Стратегію інженерного обладнання оборонних рубежів на період до 2028 року. Як зазначається у матеріалі nv.ua, Міністерство оборони України, центральний орган виконавчої влади у сфері оборони, повідомило про розробку цього документа з урахуванням досвіду ведення бойових дій та актуальних тенденцій їх розвитку.
Документ встановлює спільне планування інженерних робіт, впроваджує цифровий облік фортифікаційних споруд та посилює захист логістичних шляхів від безпілотних літальних апаратів. Головними завданнями Стратегії визначено захист особового складу та логістичного забезпечення, збереження боєздатності підрозділів, розвиток фортифікаційних споруд, забезпечення антидронового захисту маршрутів, застосування сучасних конструкцій та матеріалів, а також цифровий контроль виконання робіт.
Міністр оборони Євгеній Хмара, посадова особа, відповідальна за формування та реалізацію державної політики у сфері оборони, зазначив, що Стратегія запроваджує єдиний стандарт облаштування оборонних рубежів по всій території країни. Вона визначає терміни виконання робіт та відповідальних осіб, а також передбачає механізми контролю. Рішення, які виявляться ефективними, будуть масштабовані. За його словами, враховуватимуться нові виклики, загрози та зміна тактики противника. Метою є захист військовослужбовців та цивільного населення.
На першому етапі реалізації основна увага зосереджується на найбільш загрозливих напрямках, до яких належать райони бойових дій, прифронтові міста, ділянки кордону з Російською Федерацією та Республікою Білорусь, а також створення глибоко ешелонованої системи оборонних рубежів.
Механізми реалізації та фінансування
Важливим компонентом Стратегії є цифровізація процесів. Міністерство оборони підкреслило розширення можливостей моніторингу стану фортифікаційних та інженерних споруд, а також антидронових загороджень. Це дозволить відстежувати хід робіт та оперативно спрямовувати ресурси до пріоритетних ділянок.
Фінансування передбачених заходів здійснюватиметься коштом державного та місцевих бюджетів, виділених на відповідний рік, а також за рахунок інших джерел, що не суперечать чинному законодавству.
Контекст: еволюція оборонних підходів
Ця Стратегія є частиною ширшого тренду адаптації національної оборони до сучасних викликів.
тодішній міністр оборони Рустем Умєров, який очолював оборонне відомство, інформував про зміну підходу України до фортифікаційних споруд на лінії зіткнення. Ця зміна була зумовлена новою тактикою Російської Федерації, визначеної як країна-агресор. Він також зазначив, що фортифікаційні споруди адаптуються до пріоритетів на конкретних напрямках. Зокрема, на Сумському напрямку здійснюється посилення оборонних рубежів на найбільш загрозливих ділянках.
начальник інженерних військ Командування Сил підтримки Збройних Сил України (КСП ЗСУ), бригадний генерал Василь Сиротенко, повідомив про створення суцільної лінії оборони, що простягається від міста Суми до Київського водосховища. Метою цього є унеможливлення будь-яких дій противника та створення ним так званої «буферної зони».
аналітики OSINT, що спеціалізуються на розвідці відкритих джерел, зафіксували будівництво фортифікацій щонайменше у 45 містах України. Це свідчить про підготовку до довгострокової оборони. Згідно з їхнім аналізом, серед великих міст, які були укріплені, названі Одеса, Миколаїв, Харків, Суми та Чернігів.
