- У 2016 році Національний банк України (НБУ) розпочав аналіз капіталів банків.
- НБУ виявив дефіцит капіталу в ПриватБанку, спричинений кредитуванням 97% обсягу пов’язаним особам.
- У грудні 2016 року НБУ визнав ПриватБанк неплатоспроможним та ініціював націоналізацію.
- Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про націоналізацію ПриватБанку.
- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) здійснив конвертацію коштів пов’язаних осіб у капітал банку (bail-in).
- Міністерство фінансів України придбало 100% акцій ПриватБанку за одну гривню та докапіталізувало його на $5,8 мільярда.
- Державний ПриватБанк подав позов проти колишніх акціонерів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова, вимагаючи компенсації $1,9 мільярда.
- Високий суд Лондона ухвалив рішення на користь ПриватБанку та уряду України.
- Поточне рішення Верховного суду Британії завершує процедуру оскарження, дозволяючи примусове виконання рішення суду від року.
Завершення процедури оскарження
Верховний суд Великої Британії завершив розгляд апеляційної процедури щодо рішення у справі ПриватБанку. Це рішення означає, що ухвалене судом у року рішення тепер підлягає примусовому виконанню в будь-якій юрисдикції, як зазначається у матеріалі babel.ua.
Передумови націоналізації та фінансовий аналіз
У році Національний банк України (НБУ), центральний банк, відповідальний за фінансову стабільність країни, під керівництвом Валерії Гонтаревої, яка обіймала посаду голови НБУ, розпочав реформу банківського ринку. У рамках цієї реформи було проведено аналіз капіталів банків за методологією, розробленою спільно з Міжнародним валютним фондом.
Результати аналізу виявили дефіцит капіталу в ПриватБанку. Цей дефіцит був спричинений тим, що 97% кредитів банк видав «повʼязаним особам». Більшість цих компаній не мали достатніх активів або грошових потоків. Валерія Гонтарева проводила переговори з акціонерами банку щодо внесення реальних активів, що супроводжувалося позиційною боротьбою.
Рішення про націоналізацію та державне втручання
У року НБУ визнав ПриватБанк неплатоспроможним та запропонував Кабінету Міністрів України, вищому органу виконавчої влади, його націоналізувати. Того ж дня Рада національної безпеки і оборони (РНБО), координаційний орган з питань національної безпеки та оборони при Президентові України, на чолі з тодішнім Президентом України Петром Порошенком, рекомендувала уряду докапіталізувати банк за рахунок бюджетних коштів. РНБО також доручила Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), державній установі, що забезпечує захист вкладів фізичних осіб, та НБУ контролювати стабільність фінансової системи. Президент Порошенко ввів рішення РНБО в дію своїм указом. Після цього Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про націоналізацію ПриватБанку.
Процедура bail-in та подальші дії
Націоналізацією займався ФГВФО. Він призначив тимчасове правління ПриватБанку, після чого провів процедуру bail-in. Це передбачало примусову конвертацію коштів, що знаходилися на рахунках «повʼязаних осіб», у частки банківського капіталу.
Відповідно до українського законодавства, «повʼязані особи» декларують свій зв’язок самостійно або цей зв’язок встановлює НБУ. У даному випадку зв’язок встановлювало Управління моніторингу повʼязаних з банками осіб, яке Валерія Гонтарева створила у року. За пʼять днів до націоналізації спеціальна комісія НБУ видала постанову № 105, яка містила перелік з 1 092 таких «повʼязаних осіб».
Після проведення bail-in ФГВФО продав 100% капіталу ПриватБанку Міністерству фінансів України, центральному органу виконавчої влади, що формує державну фінансову політику, за одну гривню. Згодом Міністерство фінансів докапіталізувало ПриватБанк на $5,8 мільярда.
Судовий процес та рішення
Надалі державний ПриватБанк ініціював судовий позов проти своїх колишніх акціонерів — Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Позов стосувався шахрайства та вимагав компенсації збитків у розмірі $1,9 мільярда з відсотками.
У липні Високий суд Лондона виніс рішення на користь ПриватБанку та його акціонера, уряду України. Ця послідовність подій ілюструє системні зусилля держави щодо відновлення стабільності банківського сектору та притягнення до відповідальності за попередні фінансові операції.
