Складно уявити собі ситуацію, коли можна серйозно вести переговори та сподіватися на добросовісне виконання угод від тих, хто звик до систематичної брехні. На цьому фоні явище, відоме як “кузовлєвщина”, що журналістично ілюструє фальшування військових досягнень для здобуття незаслужених нагород, є знаковим. Відомий окупаційний генерал Кузовлєв, який публічно звітував Путіну про “завершене захоплення” Куп’янська, отримав медаль, символізуючи культ брехні, що пронизує російську військову еліту. Це явище настільки розширило свої масштаби, що на місці американців я б не вірив жодному слову офіційних московських джерел про реальний стан справ на фронті.
Тепер міф про “цілі денацифікації” сприймається з новими акцентами, адже кремлівські лідери, зокрема їхній керівник, зосередили зусилля на захопленні нових частин суверенної території України. Проте враховуючи постійну потік дезінформації, можна зробити три основні висновки. По-перше, військова ситуація для противника ускладнена, і справді “підгорає”. По-друге, стан російської економіки в умовах війни є значно гіршим, ніж подають офіційні цифри. По-третє, з боку Росії не варто очікувати жодних ініціатив щодо довгострокового миру найближчим часом.
Російські окупанти виявилися надто прямолінійними у сприйнятті стародавніх рекомендацій щодо дезорієнтації супротивника, взявши на озброєння зовсім інший підхід, в якому суцільна брехня стала основою їхньої стратегії. Виробляючи ілюзію успіхів, вони не лише шкодять зовнішній картині, але й ставлять під загрозу внутрішню стабільність. Ці обставини потребують особливої уваги з боку українського керівництва при ухваленні ключових державних рішень.
