Рівень готовності українців до компромісів щодо завершення війни, зокрема територіальних, варіюється в залежності від регіону. У процесі соціологічних досліджень виявлено, що з переходом зі сходу на захід країни підвищується кількість осіб, які рішуче виступають проти будь-яких поступок. Соціолог зазначає, що на заході більш поширене переконання “воювати до кінця”, тоді як у прифронтових регіонах наслідки війни відчуваються щоденно, що зумовлює зростання запиту про зупинку бойових дій, навіть якщо це потребує складних рішень.
З близькістю до зони конфлікту зростає бажання знайти хоч якісь виходи, навіть якщо йдеться про некомфортні компроміси. Люди починають говорити про можливість зупинки бойових дій, що вказує на прагматизм, заснований на щоденних загрозах. Втім, загалом по країні майже дві третини українців виступають за дипломатичний шлях завершення війни, в той час як близько третини дотримуються жорсткішої позиції, вимагаючи повного відновлення кордонів 1991 року або виходу на межі 2022 року.
Ці показники хоч і коливаються, але загальний запит на перемовини стабільно перевищує підтримку виключно військових дій. Коли українців запитують про реалістичний шлях завершення війни, близько 80% стверджують, що тільки переговори можуть бути виходом. Це охоплює різні формати діалогу: частина українців підтримує участь міжнародних партнерів, інші – пряму комунікацію з Росією.
Соціолог акцентує, що трохи більше 10% населення бажають продовжувати війну до повного звільнення територій. Водночас важливо розуміти, що готовність до переговорів не завжди означає готовність до конкретних поступок. Ставлення суспільства до різних питань, таких як НАТО, російська мова чи територіальні проблеми, варіюється.
Найболючішою залишається тема територій: суспільство не готове визнавати окуповані території частиною Росії і не мислить варіантів виходу з областей, де перебувають українські війська. Соціолог відмічає, що у разі відсутності альтернатив українцям можуть бути запропоновані непрості рішення, які вони змушені будуть прийняти в умовах реальних обставин. Це підтверджує його тезу про те, що навіть при загальному прагненні до переговорів у складних ситуаціях готовність суспільства до поступок може бути критично обмеженою.
Водночас свіжі заяви з Москви про те, що Україна, США і Росія “дійсно наблизилися” до рішення для завершення війни, заслуговують на увагу. Очільник ГУР Кирило Буданов вважає, що на початку 2026 року Україні відкриється реальна можливість для досягнення угоди. Цей період може бути актуальним як для України, так і для Росії, але питання компромісів залишаються складними й залишаються предметом ретельного аналізу.
