Візит Трампа до Китаю – це не просто чергова дипломатична подія. Це сигнал про те, що світ йде до нової системи глобальних відносин, де домінують наддержави, а інтереси середніх держав – просто елемент великої гри. Офіційно говоритимуть про “стабілізацію”, “світову економіку”, а насправді – про гроші, технології, ресурси, санкції, Тайвань, Іран і нові правила для США та Китаю. Головні теми переговорів – торгівля, тарифи, рідкісноземельні метали, технології. Україна? Вона ледь вписується в цю гру, і це серйозний сигнал.
Трамп переходить до транзакційної зовнішньої політики. Жодних ідеологій, ніяких цінностей. Тільки цинічний розрахунок: де вигідно, де дешево, де політичний результат. Китай готовий нарощувати закупівлі американських товарів, США можуть пом’якшити тиск. Ось вам вистава: технологічний торг навколо AI та напівпровідників. Ситуація проста: США і Китай не стають союзниками, вони намагаються уникнути конфлікту. Формується “кероване суперництво”. Конкуренція залишається, але контролюється, щоб не обвалити економіку, не допустити зіткнень.
А от для України це великий ризик. Вашингтон фокусується на Китаї, Тайвані, Індійському океані – і українська війна стає другорядною. Трамп хоче уникнути одночасного конфлікту з КНР і РФ. І тут небезпека не в миттєвих угодах – все набагато складніше. Українське питання може стати частиною глобального балансу між США, Китаєм, Росією і Європою. Китай може допомагати США в Ірані, а США у відповідь – м’якше ставитися до китайських дій. Але поза цим, Пекін не покине свою підтримку Москви. Росія для Китаю – стратегічний тил, ресурсна база. Безперечно, Китаю не потрібен хаос.
Не менш важливо усвідомити, наскільки світ залежить від Китаю. Пекін контролює критично важливі сегменти ринку. Це рука, яка стискає шию глобальної економіки. Зараз навіть західний ВПК все більше залежить від китайських компонентів. Будь-які конфлікти США і КНР відгукуються на виробництві дронів та військових систем для України.
Ще одна проблема – втома від війни. Інші теми витісняють Україну з інформаційного поля. Це загрожує зменшенням міжнародної підтримки. А вже на горизонті нас чекає небезпечний сценарій “заморожування” війни. За допомогою затримки допомоги і пошуків “компромісів”. Китай грає роль “миротворця”, але в його визначенні “стабільність” – це закріплення існуючих сил. Для нас це може означати легалізацію замороженого конфлікту.
Але є й інший бік медалі. Чим більше США зосередяться на Китаї, тим більше Європа покладатиметься на Україну, як на військовий бар’єр проти Росії. Це наш шанс. Україна стає основою нової європейської безпеки. У нас є що запропонувати: технології, досвід, адаптивність армії. Зараз нам потрібно стати справжніми суб’єктами: розвивати ВПК, технологічну автономність, інтегруватися в європейську безпеку. Новий світ буде менш романтичним, і санкції, і непрості рішення чекають нас попереду.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
