Війна триває. Фронт не знає затишшя, навіть коли натрапляють на оголошення про “триденне перемир’я”, що, на думку деяких, могло б відкрити двері для діалогу. Це ілюзія. Огляд ситуації ставить під сумнів такі надії. За час “перемир’я” Росія продовжила вести інформаційну війну, активно розповідаючи про можливі переговори. Але це лише димова завіса для укриття своїх агресивних намірів. Кремль продовжує грати в обман, заявляючи про “чекання” на мирних представників США, забуваючи про те, що ці ж самі представники будуть у Москві лише для обговорення узгодження вимог, вигідних лише для російської сторони.
Що ще жодного разу не випадало з пегасу російських надій, так це чесність. Вимога України – виведення військ з Донецької області – звучить як жарт. Москва вірить, що зможе дотиснути Україну, захопивши Донбас. І це не просто амбіції, це їх фікс-ідея, без якої Росія не уявляє перемоги. А визнання Трампа, що кінець війни близько, виглядає як крок у безодню. Без підстав для оптимізму, без жодної готовності Москви до замирення в 2026 році.
Запасаючись озброєннями під виглядом “перемир’я”, Росія знову переходить в наступ. Гучні слова про мир і перемир’я звучать в повітрі, але це лише підтверджує, наскільки далі Україна від реального діалогу. Лише під тиском зусиль українських сил та їх потужності, Москві починає ставати не по собі. На моменті, коли перетворення Пермю, Ярославля та Туапсе в полум’я стає реальністю, російське керівництво панікує.
Ця метушня навколо “мирних пропозицій” потребує реакції Вашингтона. Але в Білому домі інші пріоритети – зустріч з Китаєм, іранські проблеми, Венесуела. Україна ж шукає шляхи для включення Європи в переговори; проте Кремль вже придумав, як обійти цю ідею, видаючи Герхарда Шредера за партнера з Європи. Яка дитяча наївність.
Справжній мир можливий лише з дотриманням міжнародного права, із суб’єктами, які мають реальний вплив. Перш ніж досягти компромісу, Британія та США мають активізуватися, адже росіяни лише тиснуть на те, щоб виключити Київ із усіх розмов. І ось тут з’являється небезпека. Немає довіри до рішень, які пропонують нам, коли вони йдуть в обхід.
Для тих, хто спостерігає з висоти пташиного польоту, це жахлива ілюзія мирного плану, який веде лише до нової війни. Поки ми чекаємо, війна продовжує свою циклічність. Єдине, що залишається – продовжувати боротьбу, адже істина та дія залишаються нашими найбільшими союзниками. Ми продовжимо до тих пір, поки Москва не зрозуміє – ми не здамося.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
