Дмитро Кулеба, колишній міністр закордонних справ України, у своїй статті для The Washington Post підкреслює, що в переговорах про завершення війни в Україні настав момент ясності, проте все ще немає підстав для ейфорії. Після тривалих зусиль, які не принесли результатів, обговорення вже не обмежуються абстрактними рамками, а переходять до конкретних компромісів. Визначено, що основним невирішеним залишається питання території, але, за словами дипломата, червоні лінії України не можна окреслити на картах. Історичний контекст навчає, що важливо не просто зафіксувати лінії припинення вогню, а розуміти, що відбуватиметься далі.
Кулеба акцентує увагу на можливості юридично зобов’язуючих гарантій безпеки з боку США для України, які можуть стати значним досягненням. Україна, за його словами, впродовж десятиліть прагнула отримати такі гарантії, але фактично їх завжди не вистачало. Тепер, в умовах поточної ситуації, Київ має шанс перевірити, чи готові західні партнери дотримуватися справжніх зобов’язань.
Водночас президент України Володимир Зеленський переглянув свою позицію і відкрито демонструє готовність до розгляду компромісних рішень, включаючи територіальні аспекти, які раніше здавалися неможливими. Основне питання, яке стоїть перед Україною, полягає не лише в можливій поступці територій, а в тому, як діяти далі. Обхитрити Росію, яка може використати нову ситуацію для досягнення своїх цілей, є головним викликом.
Дипломат нагадав про досвід України з Мінськими угодами, коли припинення вогню стало лише інструментом для продовження російської агресії, підтверджуючи, що жодна західна армія не зможе втрутитися по завершенню ситуації. Тому, незважаючи на юридичні гарантії та обіцянки, Україні потрібно бути обережною, виходячи з минулого досвіду.
Кулеба також висловив сумніви щодо того, як Росія відреагує на будь-яку угоду. Зокрема, чи сприйме вона умови, за яких частина її вимог буде задоволена лише на папері. Російська стратегія, на його думку, може передбачати тимчасове зниження напруженості без надії на тривалі зміни.
Два аспекти, від яких залежить стійкість потенційного мирного процесу, – це прийняття угоди Росією з формальними поступками та механізми контролю за її виконанням. Якщо відповідь матиме характер лише документального реагування, це може призвести до повторної втрати територій під прикриттям нових обіцянок.
З огляду на ризики, Кулеба нагадує, що перемир’я, яке перетворює війну на затяжний конфлікт з постійними провокаціями, не є справжнім рішенням. Лише зрештою, це закінчиться тоді, коли Росія змириться із втратою України, а до того моменту будь-яке перемир’я залишиться лише черговою затримкою в боротьбі.
На завершення, Кулеба підкреслює, що українцям потрібно зберігати оптимізм, але з усвідомленням реальних ризиків, адже навіть наближений успіх у переговорах може зупинитися на останньому етапі через непередбачувані обставини.
