Москва чітко заявила, що не розглядає жодні “мирні плани”, в яких враховано позицію Києва та Європи. Обговорення між США та Україною щодо умов завершення російсько-української війни схоже на “перетягування каната”. Вашингтон наполягає на швидкому укладанні угоди, тиснучи на Київ. В Україні стурбовані вимогами союзника віддати свою територію без бою, отримуючи лише туманні “гарантії” від нового вторгнення Росії.
Ключові розбіжності між США та Україною в основному зосереджені на різній оцінці ситуації на полі бою. Обговорення “мирних ініціатив” президента Сполучених Штатів Дональда Трампа викликали широкі дискусії, зокрема в колах The Wall Street Journal. Переговори розпочалися у неділю, 14 грудня, за участю спеціального посланця Стівена Віткоффа та зятя Трампа Джареда Кушнера, та тривали близько п’яти годин з Президентом України Володимиром Зеленським.
Після зустрічі Білий дім опублікував звичну заяву про “прогрес”, досягнутий у переговорах, з метою укладення “мирної угоди” з Росією до кінця року. Віткофф, відомий своєю симпатією до Росії, оптимістично оцінив результати.
Проте джерела, обізнані про хід переговорів, зазначають, що вони були “складними”. Американська сторона знову підтвердила небажання поступитися своїми вимогами, спонукання до виконання яких Київ вважає неприйнятними. Це обговорення вказує на те, що переговори між Україною та її західними партнерами стали справжнім “перетягуванням канату”, навіть без присутності Росії.
Вашингтон прагне швидких результатів, тоді як Зеленський разом із союзниками з Європи вважає, що існують важливі питання, що вимагають вирішення. Наступного дня планувалося продовження переговорів, до яких мають приєднатися європейські лідери.
Серед основних розбіжностей — вимога Вашингтона до Києва про виведення українських військ з територій, які все ще контролюються, що українська сторона категорично відкидає. Іншим важливим аспектом є безпекові гарантії для України. Київ прагне чіткої впевненості, що підписана угода не буде порушена Росією в короткостроковій перспективі. Обидві сторони наголошують на необхідності визначити дії, які вживатиме США у разі порушення угоди.
Відзначається також, що Москва не виявляє бажання завершити агресію, хоча представники кремлівської влади зізнають, що американський план є непоганою основою для звернення. Проте багато європейських чиновників мають сумніви в прагненні Росії до миру. Російські атаки на українські населені пункти продовжуються, і це породжує обґрунтовані побоювання в українських родинах про майбутнє.
Останніми днями Україна передала Вашингтону свою відповідь на раніше отриману пропозицію щодо припинення війни, зосередивши увагу на важливих аспектах. Хоча деякі пункти отримали підтримку, зокрема обмеження чисельності військовослужбовців до 800 тисяч, Київ відкинув вимоги про відмову від територій в зоні конфлікту. У разі прийняття плану Україна може бути змушена визнати анексію частин своїх територій, що ускладнить її прагнення до вступу в НАТО і відкриє шлях для можливості економічної переорієнтації Росії.
Зеленський зауважив, що Україна зробила багато для проведення переговорів, проте підкреслив, що тепер ведеться розмова про силу, а не про честь чи цінності. Адекватне вирішення нагальних питань, зокрема стосовно Донеччини, має відбуватися на основі поточної лінії фронту, без вимог до виведення українських військ. У цьому контексті важливо, щоб питання, які стосуються територіальної цілісності, вирішувалися спільно з українським народом.
Оцінки ситуації на полі бою також мають критичне значення, оскільки в Україні розраховують на подальшу можливість захисту тривалий час. Тим часом Вашингтон вважає, що безумовно буде неминуча поразка України, якщо бойові дії триватимуть, в той час як українські та європейські чиновники сподіваються, що військова та фінансова підтримка зможе змінити хід подій у їхню користь.
Обговорення безпекових гарантій для України очікується на переговорах у Берліні. Хоча Великобританія, Франція та інші країни вже розробили плани співпраці, США ще не визначилися з конкретними зобов’язаннями. Спочатку Україна сподівалася на членство в НАТО як на наступний крок безпеки, однак Зеленський вже усвідомлює, що ця можливість наразі заблокована. Отже, на перший план зрештою виходять юридичні обов’язкові гарантії американської та європейської підтримки.
Ситуація залишається складною, з очікуванням подальших дій з обох боків.
