Обговорення між США та Україною стосуються низки територіальних питань, що набуває дедалі більшої актуальності. Зі слів представників американської адміністрації, Сполучені Штати готові надати Україні гарантії безпеки, які за своєю суттю нагадують ті, що закріплені в статті 5 НАТО. Однак, відзначається критичний термін для узгодження умов, оскільки передріздвяний період може суттєво змінити ситуацію. Відомий американський чиновник підкреслив, що ці гарантії є обмеженими в часі і потребують утвердження взаємоприйнятної угоди.
Очікування полягає в тому, що Росія погодиться на ці умови в рамках фінальної угоди, що створить передумови для набуття Україною членства в Європейському Союзі. Заверджується, що російська сторона висловлювала готовність визнати такі обставини. Примітно, що українська делегація була позитивно вражена підтримкою, яку висловив Дональд Трамп, щодо більш чітких гарантій безпеки, включаючи можливість їх ратифікації в Конгресі, що гарантувало б їхню дію й після завершення президентського терміну Трампа.
Важливий аспект цих переговорів Полягає в територіальних питаннях. Створення пропозиції щодо спільного контролю над Запорізькою атомною електростанцією продемонструвало прагнення до конструктивного підходу. В цьому контексті, Україна і Росія могли б поділити енергетичні ресурси. Реакції української сторони на пропозиції будуть обговорені з російською стороною після отримання відповідей від президента Зеленського. Прогрес у переговорах зазначається як позитивний, хоча конкретні механізми залишаються відкритими.
Американські дипломати також вказують на значущість підготовки робочих груп, зокрема запланованої зустрічі у Маямі, для детального аналізу територіальних карт і підготовки шляхів подальших дій. За підсумками обговорень наголошується на досягненні, на їхню думку, 90 відсотків розв’язання проблематики між Україною та Росією. Однак, конкретизація форм гарантій безпеки залишається невизначеною, зокрема, питання військової присутності США на українській території вже акцентовано.
Ситуація в Україні залишається динамічною, а відповідальність за прийняття рішень, що можуть суттєво вплинути на подальший розвиток подій, лягає на політичні еліти обох держав.
