- Американські військові розробили нові плани ударів по Ірану.
- Плани передбачають використання найбільшої неядерної бомби в арсеналі США — 9-тонної GBU-43/B, відомої як MOAB.
- Потенційними цілями визначено іранську енергетичну інфраструктуру та ядерні об’єкти.
- Президент Трамп доручив підготовку плану потенційного удару та застосування MOAB.
- Ефективність MOAB проти підземних ядерних об’єктів Ірану викликає сумніви серед джерел.
- Можливий удар може відбутися до проміжних виборів у США в листопаді.
- Трамп публічно заявив, що США не завдаватимуть удару по Ірану до 3 листопада 2026 року.
Розробка військових планів та визначення цілей
Американські військові структури розробили оновлені плани потенційних ударів по території Ірану. Ці плани передбачають можливість відновлення бойових дій та включають застосування GBU-43/B, відомої як MOAB (Massive Ordnance Airblast). Цей боєприпас є найбільшою неядерною бомбою в арсеналі Сполучених Штатів, маса якої становить 9,7 тонни, з яких понад 8 тонн припадає на бойову частину. Довжина GBU-43/B перевищує 9 метрів. Як зазначається у матеріалі CNN, MOAB може бути використана для ураження іранської енергетичної інфраструктури та ядерних об’єктів.
Однією з цілей, що розглядаються, є гора Пікакс. За оцінками США та Ізраїлю, там зберігаються компоненти іранської ядерної програми.
Президентське доручення та політичний контекст
Президент Трамп доручив підготувати детальний план потенційного удару та можливого застосування MOAB. Це доручення було надано до виведення американських військ із зони відповідальності CENTCOM — Центрального командування Збройних сил США, що відповідає за військові операції на Близькому Сході. За даними CNN, це може свідчити про намір адміністрації здійснити додаткові удари для декларування «перемоги» та подальшого швидкого виведення всіх військ із Ірану.
Декілька радників, у приватних розмовах, вказали на можливість проведення атаки до проміжних виборів у США, що відбудуться у листопаді. Утім, Трамп публічно заявив, що США не завдаватимуть удару по Ірану до — дня проведення проміжних виборів до Конгресу.
Операційні характеристики та обмеження GBU-43/B
Перше застосування боєприпасу GBU-43/B проти Ірану розцінюється як значна ескалація. Проте, існують сумніви щодо ефективності MOAB проти підземних укріплених об’єктів Тегерану. Бомба з GPS-наведенням здатна знищити площу, еквівалентну дев’яти міським кварталам. Однак, за оцінками джерел CNN, їй бракує здатності проникнути на достатню глибину, де розташовані іранські ядерні об’єкти, які, як вважається, укріплені шарами граніту.
Одне з джерел CNN охарактеризувало MOAB як «масовану зброю інформаційного типу, яка чудово підходить для зачистки величезних територій, але не більше того. Вона точно не розроблена як боєголовка глибокого проникнення».
Розробка MOAB відбувалася під час війни в Іраку. Це боєголовка повітряного підриву, яка детонує перед безпосереднім ударом об землю, створюючи потужну вибухову хвилю. Після завершення випробувань у 2003 році, військові США розглядали її насамперед як «психологічну» зброю. Президент Трамп був першим, хто застосував MOAB, розгорнувши її проти позицій ІДІЛ в Афганістані у 2017 році.
Потенційні наслідки та стратегічні альтернативи
Джерела висловлюють занепокоєння щодо значних руйнувань на поверхні та потенційно великої кількості жертв серед цивільного населення внаслідок застосування MOAB. Незважаючи на це, Трамп може розглядати використання MOAB як психологічного інструменту впливу в умовах небажання іранського режиму йти на дипломатичні вимоги США.
Американські офіційні особи попереджають, що удар MOAB навряд чи призведе до капітуляції Ірану або досягнення стратегічної військової перемоги. Проте, це може надати Трампу додаткову можливість для заяв про «завершення війни».
Паралельно Пентагон продовжує аналізувати інші сценарії, включаючи масштабні операції із залученням наземних військ США. Проте, наразі в адміністрації відсутня підтримка таких радикальних кроків. У зв’язку з цим, протягом останніх тижнів високопосадовці Білого дому шукають варіанти «відступу», які могли б бути представлені американському народу як «символічна перемога» для президента Трампа. Ця ситуація є частиною ширшого тренду пошуку політично вигідних військових рішень у зовнішній політиці США.
