В Україні щороку на інтернатні заклади витрачається понад 11,5 мільярда гривень. Вражає, що 80-90% цих коштів призначено на утримання самих закладів, оплату праці персоналу, підтримку інфраструктури та забезпечення умов для роботи. Лише 10-20% бюджету виділяється на потреби дітей, такі як їжа та одяг.
Кирило Невдоха, керівник Офісу дітей та молоді «ДійМо» при Міністерстві соціальної політики, зазначає, що ця цифра не включає додаткові надходження з місцевих бюджетів або обласних програм. Фінансування утворює складну мережу, коли один інтернат може фінансуватися з різних джерел, що ускладнює відстеження справжніх витрат. Протягом 16 років, проведених у таких закладах, Невдоха став свідком системи, яка потребує змін.
Це стало очевидно на прикладі львівського будинку дитини, в якому держава витрачає 61 тисячу гривень на місяць для утримання однієї дитини. Основна частина цих коштів іде на зарплати працівників. Невдоха підкреслює, що іноді в інтернатах працює значно більше персоналу, ніж цього потребують діти, ставлячи під сумнів доцільність таких витрат.
Владні інституції можуть підкреслювати свою турботу про дітей, однак логіка витрат ставить під питання, чому інвестиції йдуть на утримання приміщень, які не використовуються вихованцями. Це підводить до роздумів про ефективність витрачання державних грошей. Невдоха бачить альтернативу: фінансування, яке могло б підтримати сім’ї, могло б стати значно ефективнішим у боротьбі із сирітством. Відправляючи ці кошти безпосередньо до родин, можна домогтися реального впливу на життя дітей.
На думку Невдохи, у сімейному середовищі більша частина витрат йде безпосередньо на дітей, за рахунок чого формується їхнє виховання та соціалізація. Це контрастує із ситуацією в інтернатах, де фінансування не завжди відображає реальні потреби дітей.
Крім того, журналісти «Слідства.Інфо» привернули увагу до питання евакуації дітей-сиріт під час війни. У фільмі-розслідуванні згадується про перевезення 3500 дітей з Дніпропетровської області, яке організував благодійний фонд Руслана Шостака. Проте з повернення дітей з евакуації спливли тривожні факти, які свідчать про можливе зловживання їхніми правами.
З одного боку, фінансування інтернатів продовжує залишатися під питанням у контексті потреб дітей. З іншого, ситуація з евакуацією ставить ще більше викликів, підкреслюючи важливість запровадження системних змін в управлінні ресурсами для забезпечення справжньої підтримки дітей.
