У Львові відбулося прощання з народним артистом України Степаном Гігою, що пішов з життя 12 грудня у віці 66 років. Павло Зібров, один із його колег, підкреслив важливість принципової позиції Гіги щодо телебачення і шоу-бізнесу, зазначивши, що Леся Нікітюк зробила вагомий внесок у повернення його пісні “Цей сон” до пам’яті нових слухачів.
Продюсерка Анжела Норбоєва наголосила на популярності Гіги в музичній спільноті, тоді як поет Вадим Крищенко згадав, що артист відкрито говорив про свою хворобу, що зрештою стала причиною його смерті. Іво Бобул, коментуючи новий інтерес до української музики під час війни, зауважив, що обговорення цього аспекту викликає у нього негативні емоції.
Згадуючи Гігу, Зібров описав його шлях як артиста, відзначаючи його силу як композитора і його класичну освіту. Вони навчалися в консерваторії в один і той же час, під керівництвом Костянтина Огнєвого, котрий відзначав важливість практичного навчання. Степан завжди залишався поза межами пафосу, не намагаючись користуватися кумівством у музичних кругах, і не погоджувався грати за правилами, що вимагали від нього корупційних дій. Його принциповість, зокрема в питаннях мовлення, викликала неприязнь з боку центральних медіа.
Попри це, Степан Гіга залишався улюбленцем публіки в західній Україні. А за останні роки його пісні здобули популярність і в інших регіонах країни. Останнім часом молодь зацікавилася його творчістю у зв’язку з патріотичними настроями, до чого, безумовно, сприяла Леся Нікітюк. Її інтерпретація “Цього сну” мала значний вплив на відновлення інтересу до його творчості.
У колі знайомих була відома його хвороба, зокрема цукровий діабет, та рік тому Степан переніс операцію. Останній раз його бачили на концерті до Дня Незалежності, де він, попри тривалий графік, залишався відданим своїй справі. Павло Зібров згадував про ідею колаборації з Гігою, що, на жаль, так і не збулася. Проте Гіга залишив по собі величезну спадщину, мільйони переглядів його пісень і незгасиму любов публіки.
Анжела Норбоєва вказала на його скромність, підкреслюючи, що він залишався простою і щирою людиною, навіть коли досягнув великої популярності. Його освіта в Київській консерваторії та унікальний вокал, що відрізнявся від інших, були запорукою його успіху. Важливо, що, незважаючи на можливості піти в оперу, Гіга обрав шлях естрадного співака.
Смерть Гіги стала великою втратою для української культури. Його працездатність, відданість музиці і серйозний підхід до роботи не залишили байдужими колег. Степан був тією особистістю, про яку ніколи не чулося нічого поганого. Це свідчить про те, як його цінували не лише як артиста, а й як людину. Спогади колег демонструють його безперечний талант, працездатність і те, який спадок він залишив для наступних поколінь. Гіга став частиною історії української музики, і його творчість продовжуватиме жити в серцях людей.
