Президент України Володимир Зеленський шукає нові механізми безпеки для своєї країни, які можуть стати альтернативою вступу України до НАТО в контексті можливого мирного врегулювання конфлікту з Росією. У своїх пропозиціях він намагається ініціювати укладання угод з низкою країн, які б виконували функції, подібні до Статті 5, що передбачає колективну оборону в НАТО. Це, в свою чергу, ставить перед США та європейськими державами питання про реальність їхньої підтримки незалежності України, вимагаючи від них чітких зобов’язань застосування військової сили у разі нових агресивних дій з боку Росії.
Переговори на цю тему тривають у Берліні за участі делегації США, в якій є посланець президента Дональда Трампа, Стів Віткофф. Проте сигналів готовності заходу дати відсіч російському лідерові Володимиру Путіну майже не видно. Європейським країнам зроблено застереження про можливу небезпеку, пов’язану з агресією Росії. Однак формування “коаліції охочих” не дозволяє сподіватися на оперативні дії в Україні до встановлення миру, а навіть і тоді відмова від направлення військових у небезпечні зони залишається на порядку денному.
У контексті історичного досвіду України з Будапештським меморандумом 1994 року, коли країна відмовилась від свого ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки від США та Великої Британії, аргумент Зеленського про необхідність “залізних” гарантій стає більш вагомим. Тоді, в критичний момент, цей документ виявився безсилим захистити територіальну цілісність України. Наразі чимало світових лідерів не прагнуть підтримувати українську заявку на членство в НАТО, тому пропозиції українського президента слугують визнанням негативної політичної реальності.
Проте, незважаючи на це, війна Росії проти України залишається одним з найсерйозніших викликів безпеці Європи за останні десятиліття. Зеленський підкреслює, що незалежно від можливого вступу України до НАТО, вирішення проблеми вимагає від офіційних союзників твердої готовності діяти.
З огляду на обставини, що постають перед мирними ініціативами Трампа, загострюється питання про те, яку позицію займуть українці, якщо будуть примушені до компромісу, який не приймуть ні Київ, ні європейські держави. Забезпечення надійних гарантій безпеки для України залишається актуальною темою, оскільки західні країни до цих пір не надали чітких зобов’язань для захисту.
