Роль президента Франції Емманюеля Макрона в зміні підходу Європейського Союзу до фінансування України виявилася вирішальною. Близько 22:00, 18 грудня, стало зрозуміло, що традиційний план щодо надання позики на відшкодування збитків був зірваний. Це сталося після жорсткої критики прем’єр-міністра Італії Джорджії Мелоні на адресу оновленої версії проєкту допомоги Україні.
Незважаючи на настороженість деяких європейських лідерів, Франція заздалегідь розробила альтернативний план фінансування. Як свідчать джерела, Париж вбачав необхідність мати резервний варіант ще до початку саміту Європейської ради. Помічники Макрона вели активні переговори з угорською стороною, аби запобігти вето з боку прем’єр-міністра Віктора Орбана на новий механізм, що включав спільне запозичення або бюджетний резерв ЄС. У цьому процесі також брали участь інші країни, зокрема Бельгія.
Макрон особисто контактував з Орбаном під час саміту, коли обговорення можливого вето стало напруженим. Однак угорський прем’єр висловив готовність не блокувати використання бюджетних резервів ЄС для підтримки України. Словаччина та Чехія відзначили свою готовність вступити в цю ініціативу за умови, що імперативом не стане кредитний механізм для Києва. Так, натомість, «план Б», раніше сприйнятий як маловірогідний, виявився єдиним доступним варіантом.
Дипломати визнають, що хоча деякі представники були розчаровані результатом, саме Макрон став каталізатором цього альтернативного сценарію. Один із чиновників ЄС охарактеризував його дії як безпрецедентний приклад дипломатичної майстерності. Слід зазначити, що деякий час вплив Макрона в ЄС ослаблявся внутрішньополітичними труднощами у Франції, що дало можливість канцлеру Німеччини Фрідріху Мерцу посилити свої позиції. Проте, завдяки своєму досвіду та комунікативним здібностям, Макрон довів, що залишається вагомим гравцем у європейській політиці.
На порядку денному ЄС також обговорювалася можливість перетворення заморожених російських активів на фінансування підтримки Україні, але ця ідея стикнулася з серйозним опором з боку окремих країн, зокрема Бельгії. Бельгійський уряд, під керівництвом прем’єр-міністра Барта де Вевера, наполягав на необхідності надати гарантії щодо фінансових і юридичних ризиків. Це змусило європейських лідерів шукати інші шляхи, зокрема спільні запозичення.
Такі рішення ухвалювалися на фоні заяв російського диктатора Володимира Путіна про продовження війни, що підкреслило критичну важливість фінансової підтримки України напередодні п’ятої річниці війни. ЄС визнав, що фінансова допомога Україні є довгостроковим зобов’язанням, реалізація якого повинна бути пріоритетною.
На саміті було погоджено виділити Україні 90 мільярдів євро підтримки в 2026–2027 роках. Ці кошти, які розглядаються як пільговий кредит, виступають резервом на випадок, якщо механізм використання заморожених російських активів не буде реалізовано. Міністр фінансів України Сергій Марченко підкреслив, що ці кошти фактично є безвідсотковими та умовно безповоротними, адже їх повернення можливе лише після компенсації від Росії за завдані збитки.
Раніше президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн наголошувала на важливості досягнення спільного рішення у питаннях фінансової підтримки України, підкреслюючи тривалість саміту. Тим часом Німеччина попереджала про можливі негативні наслідки відмови від репараційного кредиту, які могли б загрожувати кредитним рейтингам та спричинити зростання процентних ставок у Європі.
