Систематичне порушення Росією норм міжнародного права вказує на потребу надання Україні ефективних і надійних гарантій безпеки, які унеможливлять відновлення російської агресії в майбутньому. Важливий акцент роблять аналітики на нещодавньому виступі заступника міністра закордонних справ РФ Сергія Рябкова, який заявив про готовність Росії зафіксувати юридично свої наміри не нападати на країни ЄС і НАТО в рамках майбутньої резолюції щодо закінчення війни проти України.
Відзначається, що подібні обіцянки Росія вже давала в минулому. Одним із таких випадків є Будапештський меморандум 1994 року, який встановлював гарантії поваги до територіальної цілісності України в обмін на відмову від ядерної зброї. Проте, аналітики ISW наголошують, що ці зобов’язання не були виконані. Особливо враховуючи, що президент Росії Володимир Путін не вперше демонструє готовність ігнорувати міжнародні угоди та перелікати внутрішнє законодавство, якщо це відповідає його політичним цілям. Зокрема, зміни до російської конституції 2020 року дали Путіну можливість залишатися при владі.
Підкреслюючи цю динаміку, аналітики ISW зазначають, що дії Кремля, які демонструють порушення міжнародних домовленостей та зміни формальних зобов’язань, ставлять під сумнів вірогідність таких російських обіцянок. Вони висловлюють переконання, що декларативні гарантії з боку Росії без реальних механізмів стримування не є достатніми для забезпечення довгострокової безпеки України.
На ці виклики відреагував і президент України Володимир Зеленський, який зауважив, що російський лідер фактично оголосив намір виявити прагнення до продовження військових дій у наступному році, якщо переговори не призведуть до усунення так званих “першопричин конфлікту”. Таким чином, збереження безпеки для України вимагає не лише обіцянок, а й надійних механізмів, які б підтверджували серйозність намірів Росії та забезпечували б відповідальність у міжнародних відносинах.
