У останні тижні спостерігається суттєва активізація російської окупаційної армії, число бойових зіткнень у деякі дні перевищує 300. Проте не варто вважати це останнім ривком противника, оскільки у нього залишаються значні людські та матеріально-технічні ресурси для продовження наступу, щонайменше, до весни наступного року. Однак ймовірність обвалу російського фронту зростає, оскільки деякі ресурси вичерпуються.
Серед найближчих стратегічних завдань ворога – окупація всієї Донецької області в межах адміністративних кордонів до весни 2027 року. Це завдання, проте, виявляється непростим, оскільки противнику потрібно подолати міську агломерацію Слов’янська, Краматорська і Костянтинівки, що є серйозною перешкодою.
Військові Сили України також активні у своїх діях. Генерал Олександр Сирський підтверджує, що активність ворога значно зросла. Протягом минулого місяця відзначено затяжні бої, і навіть у дні з нижчою інтенсивністю число зіткнень майже завжди перевищує 200. Окупант має ресурси і мотивацію для реалізації частини планів президента Путіна, зокрема, окупації Донецької та Луганської областей.
Важливо зауважити, що прогнози про завершення наступального потенціалу противника поки що не спрацювали. Генерал Буданов у серпні 2023 року заявляв, що до жовтня супротивник вичерпає свої ресурси, однак вже пройшло кілька місяців, а активність ворога лишається. Тому говорити про виснаження його потенціалу наразі не є коректним.
Статистика підкріплює цю думку. Експрезидент Росії, Дмитро Медведєв, на нещодавній нараді повідомив про 400 тисяч контрактників і 34 тисячі добровольців, які поповнили ряд російської армії. За даними української розвідки, у 2025 році чисельність російських військ зросла до 710 тисяч, що говорить про наявність ресурсів.
Ця ситуація породжує наслідки. З одного боку, російська армія зазнає значних втрат, щомісяця до 30 тисяч загиблих і поранених, з яких 65% – це вбиті. Проте російське командування готове надалі жертвувати живою силою для досягнення своїх цілей.
Отже, противник не залишає спроб вести активні дії. Підтримуючи військову економіку, Росія продовжує постачання ресурсів як з країн Заходу, так і з Китаю й Індії, а отже, кошти на ведення війни наявні. І поповнення особового складу для атак на наші позиції залишається достатнім.
Оптимістичні прогнози в плані стагнації військових дій звучать не переконливо, оскільки відзначається тривала і стійка діяльність російських військ. Критичні ресурси, які необхідні для підтримання їх активності, нарешті починають вичерпуватися. Проте це не відбудеться раптово, і обвал фронту не станеться миттєво. Досвіди свідчать про те, що наші контрбатарейні зусилля дають ефективні результати – за добу було знищено понад шість десятків артилерійських систем окупантів.
Не менш важливо зазначити, що наразі українські Сили оборони продовжують боротися не лише на передовій, але також активно захищають новітні позиції. Техніка противника на полі бою станом на сьогодні зустрічається рідко, адже сучасні бойові умови вимагають адаптації до нових реалій, де бронетехніка має обмежені можливості виживання.
Враховуючи ці фактори, прогнозувати розвиток подій у війні на благо України на найближчий час не можливо. Однак варто акцентувати, що перспективи російського військового командування сьогодні виглядають вкрай хитко. Активність бойових дій на напрямках, де противник намагається створити ударні плацдарми, продовжується, але досягнення масштабу 2027 року в планах окупантів залишається вкрай складним завданням. Конкретні цілі не є досяжними без серйозних складнощів.
Таким чином, ситуація на фронті складна, обидві сторони продовжують змагатися за перевагу. Однак, реалії військового конфлікту та стійкість української оборони можуть змінити хід подій у найближчому майбутньому.
