У своїй публічній заяві міністр закордонних справ Угорщини підкреслив позицію, що війна, яка відбувається, є справою України, а не її сусідів. Така точка зору не є новою, але рефлексує глибинні уявлення про відповідальність у глобальному контексті. Угорщина, як член НАТО та ЄС, демонструє позицію, що подає ситуацію в черговий раз у контексті власної відповідальності в європейських справах.
Служба Сійярто, яку підтримує прем’єр Орбан, висловлює думки, які безпосередньо відкидають уявлення про колективну європейську відповідальність у момент кризи. Його коментарі є свого роду гудком з боку європейської політики — прямолінійно і без прикрас. У цьому контексті можна помітити, що промови угорських керівників відображають більший тренд у Європі, де наративи пробуксовують між національною і колективною відповідальністю.
Відказ на виклики, які влаштовані війною, фіксує реальність. Однак, в цій реальності варто також розуміти, що взаємодія між державами у рамках міжнародних союзів, таких як НАТО і ЄС, не є одностороннім процесом. Всі члени цих організацій мають свою частку відповідальності за стабільність континенту. Україні важливо усвідомлювати, що підтримка союзників має бути двосторонньою, а не тільки емоційною реакцією на події.
Відсутність позитивного зворотного зв’язку з боку Угорщини може свідчити про глибші розколи у сприйнятті глобальних проблем. Також це ставить під сумнів можливість конструктивного діалогу у рамкових структурах, які покликані забезпечити стабільність. Таким чином, відповідальність за те, що відбувається, лежить не лише на одній стороні, а повинна стосуватися всіх учасників.
